СМУГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., розм., рідко. Бити, ударяти кого-небудь, залишаючи на тілі довгі смуги. Раз у раз здіймалася й опускалася рука.., смугуючи звіра (Донч., І, 1956, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 419.