СМУГНА́СТИЙ, а, е, розм. Те саме, що смуга́стий. Подекуди рябіли ясні костюми українські, мішані з смугнастими молдавськими та болгарськими (Н.-Лев., V, 1966, 141); У кухні чути було — Галька в ночвах оджимала сорочку смугнасту Романову (Головко, І, 1957, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 419.

Смугнастий, а, е. Полосатый. На гробовищі хрест помальований смугнастий. Кіев. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 160.