СМУГЛЯ́СТИЙ, а, е, рідко. Трохи смуглий; смуглявий. За ворітьми стоїть високий і худий чоловік без шапки і босий, ноги його брудні .. З худих плечей звисає лахміття, і крізь нього .. світиться голе смуглясте тіло (Смолич, II, 1958, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 419.

Смуглястий, а, е. = Смуглявий. Вх. Лем. 468.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 160.