СМОРОВИ́ДЛО, а, с., розм. Те, чим змазують осі колеса і т. ін. Прибіг знахар [до хворого], Тудою, сюдою, віхтем, деркачем,.. довбнею, сморовидлом, — нічого не вдіє! (Вовчок, VI, 1956, 273).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 417.