СМИРНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до сми́рний. Він завернув до брами й подав милостиню тільки смирненьким на взір старцям (Н.-Лев., IV, 1956, 305); До Михайла підійшов смирненький чоловічок і, усміхнувшись, привітався (Досв., Вибр., 1959, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 405.