СМИ́РНА, и, ж. Ароматична смола, яку використовують для обкурювання, приготування запашних мас і т. ін. Дід знай правився коло свого улика, то окурював його смирною, то навощував вощанкою (Мирний, І, 1954, 192); Тоскно співав хор, чаділо безліч свічок, повітря, густе від диму, пахло смирною, воском і парфумами (Кочура, Зол. грамота, 1960, 329).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 404.

Смирна, ни, ж.

1) Смирна. Дали йому вина з смирною. Єв. Мр. XV. 23.

2) Раст. а) Nasturtium sylvestre. ЗЮЗО. I. 175. б) Galium Mollngo L. ЗЮЗО. І. 175.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 157.

сми́рна — ароматична смола, яку використовують для окурювання, приготування запашних масел і т. ін.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 555.