СМИРЕ́НСТВО, а, с., заст. Покора, смирення — Стоять повалені навколішки в снігу князівці натовпом у смиренстві перед властю. І стогін та ревище на майдані (Головко, II, 1957, 312); Катерина без зайвої задерикуватості, але й без зайвого смиренства, виклала крамареві справу по-купецькому, логічно (Вільде, Сестри.., 1958, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 404.