СМИРЕ́ННИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до смире́нник. [Горпина:] Господь з тобою, Одарко! Я твого чоловіка ніколи і в моїй хаті не бачила! [Одарка:] І думаєш, що я нічого не знаю? Ай удовиця, ай смиренниця! (Кроп., І, 1958, 159); [Ряженко (крутнувши вус):] Так куди поклажу, смиреннице? (Мик., І, 1957, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 404.