СМЕТА́НА, и, ж. Верхній жирний шар кислого незбираного молока; сквашені вершки. Яке [молоко] вже поставлене на сметану, а яке ще стояло під лавкою (Кв.-Осн., II, 1956, 189); На столі стояла здорова миска вареників в маслі, тарілка з сметаною, молочна каша (Н.-Лев., II, 1956, 54); Лукерка внесла шматок хліба і бляшаний кухоль сметани, подала Тимкові (Тют., Вир, 1964, 38); Ми їли запечену в сметані картоплю (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 73); *У порівн. Засміявся [візник] — зубів у його незліченно, а білі ті зуби, білі, як сметана (Вовчок, І, 1955, 118).

◊ Як варе́ник у смета́ні див. варе́ник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 402.

Сметана, ни, ж. Сметана. Упав в гаразд, як муха в сметану. Ном. № 1693. Ум. Сметанка, сметанонька. Ном. № 4772. Грин. III. 299.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 157.

смета́на — кислі вершки молока; символ добробуту, заможності: «Як не було на сметані, то на сироватці вже не буде»; «Упав у гаразд, як муха в сметану». Сметаною вареників не збавиш (приказка); Є і сметана, та не для тебе, пане (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 555.