СМЕРЕЧА́, а́ти, с. Молода смерека. Сам посадив гіллясте смереча, Щоб виросло зелене серед літа (Мал., І, 1956, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 397.