СМАРКА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що шмарка́тий. — Фогель,— продовжував сержант,— скажи отак щиро, хто з вас ліпший: ти чи цей смаркатий хлопчисько? (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 396.

Смаркатий, а, е. Сопливый.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 156.