СМА́ЛЕЦЬ, льцю, ч. Жир, витоплений перев. із свинячого здору. І живуть [сестри] нічого собі.. І кабана проти Нового року щораз колють. Сало й смалець невиводні (Вирган, В розп. літ, 1959, 295); Мовчки смакував [Глущук] зарум’яненою свининою, що з неї стікав смалець (Чорн., Потік.., 1956, 214); Павло прийшов додому, скинув кожуха і поліз на піч. Явдоха подала йому гарячого молока із смальцем (Тют., Вир, 1964, 370); // Жир, витоплений з птиці. — Гуска, моя свашко, в господарстві.. все одно, що вівця або свиня, вибачайте в цім слові: з неї м’ясце, з неї смалець, з неї пір’я (Н.-Лев., III, 1956, 55); Марія пішла до рідної матері, взяла гусячого смальцю (Горд., Сильніше смерті, 1946, 29); // Взагалі будь-який жир. Сорочка [у Хорона], зв’язана узлами, ..Як решето, була в дірках; Замазана була на палець, Засалена, аж капав смалець (Котл., І, 1952, 130); П’яні червоні обличчя, блискучі від поту й смальцю, що на їх повиступав, якось чудно розтягалися (Гр., II, 1963, 317).
◊ Ма́ти сма́лець у голові́ — те саме, що Ма́ти лій в голові́ (див. лій).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 394.