СМА́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок.
1. тільки 3 ос. Готуватися на вогні, на жару перев. із жиром без використання води (про їжу); жаритися. Мав він такий тонкий нюх, що по запаху диму міг безпомилково визначити, у чиїй хаті смажиться сало (Тют., Вир, 1964, 240); Хутко розпалив [Лаврін] у пічці вогонь, оббілував зайця і поклав його смажитись (Донч., III, 1956, 126); // Пропікатися на вогні, на жару (про насіння, горіхи і т. ін.). В олійниці насіння шеретується, І смажиться, і пахне хатнім затишком (Мисик, Біля криниці, 1967, 156).
2. розм. Те саме, що пекти́ся 2. Сліпучий день.. З кіньми, з тачанками смажаться на сонці закіптюжені пилюкою, посірілі, мов степові птахи, повстанці (Гончар, II, 1959, 110); На березі було мало охочих до морських споглядань, видно, новачки не поспішали смажитись під невмолимим кримським сонцем (Збан., Сеспель, 1961, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 392.