СМА́ГНУТИ, ну, неш; мин. ч. смаг і сма́гнув, ла, ло; недок.
1. Набувати засмаги, ставати смаглявим під дією сонячного проміння й вітру; засмагати, загоряти. Сонце ще пече так, що вочевидь чуєш, як смагнуть щоки (Сенч., На Бат. горі, 1960, 172).
2. Пересихати від спраги, гарячки і т. ін.; укриватися пересохлою плівкою, запікатися (про губи). Хай смагнуть губи, але тут ти невіддільна від тих, кому трудно, і хоч робота твоя нескладна.., але й ця проста робота кимось мусить бути зроблена, без твоїх пікетів діло не піде (Гончар, Тронка, 1963, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 392.