СМАГЛЮВА́ТЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до смаглюва́тий. Був письмоводитель надо мною. Літ сорока чоловік; смаглюватенький, щелепи здорові, вуса ріденькі, бороди немає зовсім (Тесл., З книги життя, 1949, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 391.