СМАГЛОВИ́ДИЙ, а, е. Який має смагляве обличчя; із смаглявим обличчям; смаглолиций, смагляволиций. Море бризкає під хмари, неба миє круглу шибу, смагловидні сталевари в передгроззя ловлять рибу (Рудь, Дон. зорі, 1958, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 391.