СЛІПУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Абстр. ім. до сліпу́чий. Чистим, до сліпучості ясним бачать [хлопці і дівчата] небо над собою (Гончар, Людина.., 1960, 34); В моєму дворику на Київській Полонині пишно зацвіли вишні й черешеньки, наче великі діти стоять у біленьких сорочечках, та таких чистих, що вони аж сяють на сонці у соромливій сліпучості (Мас., Роман.., 1970, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 364.