СЛІ́ПИ, ів, мн., вульг. Очі. Карпо, що повернувся перед світанком від Онопрія, не встиг ще й очей як слід стулити. Почувши у возовні голос батька, він невдово-лено пробурмотів спросоння: — Ще ж темно… Не дадуть і поспати. — Темно… Розтули сліпи — розвидниться (Іщук, Вербівчани, 1961, 39).
◊ Залива́ти (зали́ти) слі́пи — те саме, що Залива́ти (зали́ти) го́лову (о́чі, па́мороки, пе́льку і т. ін.) (див. залива́ти). [Данило:] Залив сліпи зранку, то вже й не тямиш, що верзеш! (К.-Карий, І, 1960, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 361.