СЛІПАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до сліпа́к 5. Із запічка Ксеня бере лучину, засвічує сліпачок, і з тим безпомічним вогником тихо ступає до столу (Стельмах, І, 1962, 379).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 361.