СЛІПА́К, а́, ч.
1. розм. Те саме, що сліпе́ць 1.
2. тільки мн., вульг. Очі. — Всю роботу хатню на мене скинула. А скажу їй що, то так на тебе подивиться своїми сліпаками, що аж страх бере за плече… (Коцюб., І, 1955, 264); [Стратон:] Хто сказав! Своїми сліпаками сам бачив, а ви кажете! Можу ось присягнути, коли не вірите… (Козл., Щури.., 1956, 252); * У порівн. Чорні скособочені халупки.. маленькими зеленкуватими вікнами, наче сліпаками, роз’їденими трахомою, стежать за кожним прохожим (Кол., Терен.., 1959, 35).
3. зоол. Те саме, що сліпе́ць 2. Мало хто знає цю незвичайну істоту. І не дивно — мешкає вона під землею. Це один з видів гризунів..— сліпак малий (Наука.., 1, 1966, 29).
4. ент., діал. Сліпень (у 1 знач.).
5. розм. Те саме, що кагане́ць 1. Мірошниченко підіймає над головою чахлий вогник сліпака, пильно оглядає всі збори (Стельмах, II, 1962, 13); Блимали [в минулому] по кутках приземкуватих хат каганці-сліпаки, гуділа біля лежанки материна прядка, а ми, маленькі й сині, скиглили на печі (Чаб., Шляхами.., 1961, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 360.