СЛІ́ДЖЕННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. сліди́ти¹ 1-4. Вже й [пробували] слідити за Іваном.., але слідження ні на що не придалося (Фр., III, 1950, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 357.