СЛЮСАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Виконувати слюсарну роботу, займатися слюсарною справою; бути слюсарем. Никодим Онуфрійович кожного свого одприска [нащадка], тільки той доходив робочого віку, навчав слюсарювати і поступово виводив у митці цього тонкого і розумного майстерства (Смолич, V, 1959, 90); Сергій Григорович і бляхар, і токар. І слюсарює сам. На всі руки умілець (Мист., 5, 1966, 15); Петро допомагав на монтажі устаткування, коли треба було — слюсарював (Роб. газ., 21.Х 1965, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 386.