СЛЮСА́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до слю́сар. Їх батько працював у колгоспі ковалем і привчив до ковальської та слюсарської роботи й обох синів (Кучер, Зол. руки, 1948, 155); Сяк-так батько призвичаївся до слюсарського та ковальського ремесла, з якого потім і жив до кінця своїх днів (Минуле укр. театру, 1953, 9); Зілов поступово набував високої слюсарської кваліфікації (Смолич, І, 1947, 277); — Ти, мабуть, знаєш, як шанують твого батька на заводі. Знаєш і те, що вищого за мій восьмий слюсарський розряд на заводі ніхто не має (Вітч., 2, 1956, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 386.