СЛЮДЯНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до слюда́. Ми не знаємо ніякої реакції (у природі та в лабораторії), при якій алюмосилікати з хлоритовим ядром безпосередньо переходять в алюмосилікати з слюдяним ядром чи навпаки (Вибр. праці В. І. Вернадського, 1969, 39); // Який містить слюду. Іноді в пісковиках, поряд з зернами кварцу, зустрічаються й інші мінерали, якщо каолін, то — це каоліновий пісковик, а коли в пісковику є слюда, то — слюдяний пісковик і т. д. (Курс заг. геол., 1947, 69); // Зробл. із слюди; вигот. із використанням слюди. В радіотехніці застосовуються слюдяні конденсатори (Курс фізики, III, 1956, 44); Чумак сів обережно на лаву під слюдяним віконцем (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 176); Олексій запустив руку в спідню кишеню свого плаща і дістав звідти коричневий слюдяний футляр (Логв., Літа.., 1960, 55); // Який виготовляє вироби із слюди або з використанням слюди. Ленінградська слюдяна фабрика.

2. Який нагадує слюду, схожий на слюду (блиском, прозорістю, шаруватістю і т. ін.). Слюдяними плівками намерзав уздовж берегів перший лід (Тулуб, Людолови, II, 1957, 156); Минула ще добра година, доки відлетів останній шершень. Затихли дзижчання і шелест слюдяних крилець (Донч., V, 1957, 80); Телятко, зробивши своє нехитре діло, зацокотіло слюдяними копитечками по долівці, дитячими очима вставилося на вогонь (Тют., Вир, 1964, 507).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 385.