СЛЮДА́, и́, ж. Прозорий шаруватий мінерал класу силікатів, що широко використовується в техніці. Слюда — це матеріал природного походження. Вона являє собою прозорий мінерал, що розщеплюється на дуже тонкі, гнучкі й пружні листочки (Монтаж і ремонт.., 1956, 15); Слюда — мінерал кристалічної тонкошарової будови (Слюс. справа, 1957, 57); *Образно. Хрумтить, як скло, під кроком знову води замерзлої слюда (Сос., Солов. далі, 1957, 20); *У порівн. Потьмарилася, погасла краса дуба: листя зробилося холодним і цупким, як слюда, кора потемніла (Тют., Вир, 1964, 244); Мороз спадає на вікна слюдою, І бродять сніги від зорі до зорі (Гер., Поезії, 1950, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 385.