СЛЬОТЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що сльота́вий. Сльотливий, зимний і понурий Осінній день уже смеркався (Фр., X, 1954, 185); Спогад про одну осінню сльотливу днину обливав його душу холодним хлющем образи, сорому, гніву… (Речм., Весн. грози, 1961, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 390.