Про УКРЛІТ.ORG

слушність

СЛУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до слу́шний. Ви немов соромитесь трохи за сі вірші, але не тим розумію, щоб признавала слушність такій соромливості, а тільки тим, що по собі знаю се почуття (Л. Укр., V, 1956, 432); Містер Гарбер, наш юрисконсульт, визнав цілковиту слушність Грегемової відповіді (Кулик, Записки консула, 1958, 188); Бронко остаточно визнав слушність повчань старшого товариша, хоч біль від розчарування ще довго отруював йому життя (Вільде, Сестри.., 1958, 224); Сидів [Ярема] смирно, вдавав з себе уважного слухача, прикривав очі повіками, стверджуючи слушність слів пана емісара (Загреб., Шепіт, 1966, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 385.

вгору