Слутий, слутавий, а, е.
1) Увѣчный, частью разслабленный, отчасти параличный. Желех.
2) Дураковатый. Вх. Зн. 64.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 153.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
Слутий, слутавий, а, е.
1) Увѣчный, частью разслабленный, отчасти параличный. Желех.
2) Дураковатый. Вх. Зн. 64.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 153.