СЛУЖЕ́БНИК, а, ч.

1. Церковна книга, що містить тексти для богослужіння.

2. розм., рідко. Те саме, що слуга́ 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 379.

служе́бник — церковна книга, що містить тексти для богослужіння й докладний опис того, що мають робити священнослужителі при звершуванні ними щоденних церковних служб.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 552.