СЛУЖЕ́БКА, и, ж., розм. Те саме, що служни́ця 1. [Лісовик:] До кого ти подібна? До служебки, зарібниці, що працею гіркою окрайчик щастя хтіла заробити і не змогла (Л. Укр., III, 1952, 243); Звенислава кивала служебкам, одягненим у білі довгі сорочки, щоб підкладали гостям (Загреб., Диво, 1968, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 378.

Служебка, ки, ж. Служанка. Н. Вол. у. К. Іов. 41. Коло неї лакеї й служебки ходять. Чуб. II. 100. Вона либонь була служебкою біля його Матері, а послі він забрав її за себе. Павлогр. у. Настя кабашна сама до погреба не одходила, служебку повірну посилала. Мет. 384. Ум. Служебочка. Чуб. V. 893.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 153.