СЛУЖБО́ВО. Присл. до службо́вий 1. Його [секретаря міськкому] всі сприймають тільки службово, тільки через його посаду, ждуть від нього рішень, холодних і несхибних (Загреб., День.., 1964, 227); // По службі. Я родилася року 1863, 27 падолиста в малім містечку Гура-Гумора в буковинських горах. Звідти був батько перенесений [переведений] службово до Сучави (Коб., III, 1956, 554); До самого літа вона не розмовляла тоді з Кукуликом, окрім як службово (Загреб., День.., 1964, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 378.