СЛУГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Бути слугою (у 1 знач.), прислугою у кого-небудь. Він слугував у сього пана (Сл. Гр.); Осе вже другий рік у мене слугує [Параска] і — спасибі їй — і слухняна, і робоча, і порядку держиться (Мирний, IV, 1955, 356); Пішов [Тарас] до школи прохатися разом і за школяра, і за діда-сторожа, який мав слугувати і школярам і їх учителеві-дякові (Вас., II, 1959, 365); // кому і без додатка. Прислужувати за столом. Гостям мала слугувати сама панна Броніслава (Кач., II, 1958, 448).
2. кому. Бути на службі у кого-небудь. Чесно і щиро слугувала [Мелашка] підстаростисі Мотроні, яку любила, як сестру, і поважала, як матір (Ле, Хмельницький, І, 1957, 114); Жінка давно слугувала комісарові, отримуючи за свої дрібні доноси мізерні подаяння (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 148); // Виконувати чиїсь бажання, волю, догоджати кому-небудь. — Пане поручнику, ви знаєте, що сьогодні жіночий день? Мусите нам слугувати! (Панч, На калин. мості, 1965, 61); Муза на кухні свариться з сусідками. Я через поріг — сусідки зі скаргами до мене. Бачив, що часто винною буває дружина, бо ні з ким не рахувалася, вважала, що всі повинні слугувати їй (Хор., Ковила, 1960, 20); // Виконувати певні обов’язки при кому-небудь. Наливайко зустрів одне знайоме обличчя вояка.. Слугуючи воєводі збройно, доводиться.. зустрічатися з усякими людьми (Ле, Наливайко, 1957, 60).
3. чим і без додатка. Бути корисним кому-, чому-небудь, працювати в ім’я когось, чогось. Закінчимо ж наш щирий від серця привіт пожаданням Вам довгих та щасних літ на користь рідному краєві, якому Ви так щиро та непохибно слугували до сього (Мирний, V, 1955, 373); У дні погоди і негоди Ти весь — одна незламна рать. Ти силу дав мені, народе, Тобі піснями слугувать! (Рильський, III, 1961, 244); І сьогодні великий вірменський поет [О. Туманян] своєю творчістю слугує благородній справі дружби між народами (Вітч., 2, 1969, 183); // перен. Впливати, діяти якимсь чином на кого-, що-небудь. Чи то йому доля не слугувала, чи то його ще час не настав? Він не ганявся за наживою (Мирний, III, 1954, 187); Не слава гетьмана, вояки, а молодість йому тоді слугувала (Ле, Україна, 1940, 141).
4. кому і без додатка. Виконувати своє призначення, свою роль. Низькорослі кошлаті алтайські коники, невибагливі на корм, легкі і невтомні, тюпали й тюпали дні і ночі, підіймаючись на найкрутіші кряжі, скрізь вірно слугуючи бійцеві (Гончар, III, 1959, 89); В цю пору прекрасно слугували шляхи в українських степах (Ле, Україна, 1940, 391); // у сполуч. із сл. відмовлятися. Переставати діяти (про частини тіла, органи людини). Тіло їй боляче занило,.. і ноги ще дужче обважніли, поклякли, ладні кожної хвилини зламатися в колінах і одмовитися слугувати надалі (Епік., Тв., 1958, 432); Рука нащупує затвор, але плече відмовляється слугувати — кров б’є цівкою (Логв., Давні рани, 1961, 37); // за що, чим. Використовуватися для чого-небудь. Засилаю до Вас невеличку віршу, що разом буде слугувати і за автограф для ювілейного числа «Свободи» (Мирний, V, 1955, 414); Не дивно, як під час наїздів бойових, Що їх мій рідний край зазнав колись чимало, За стратегічний пункт коноплі слугували. Звичайно сіють їх до самої стіни. А з боку тильного яріє хміль.. І хитрі засідки в гущавині ховає (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 199); В 1834 році на острові Мадагаскар один французький мандрівник знайшов половину величезної яєчної шкаралупи. Для тубільців вона слугувала блюдом (Знання.., 5, 1966, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 376.