СЛОНЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до слон 1. Слонячий хобот; // Такий, як у слона. Сидів [жандарм] поруч із своїми колегами і кивав великою слонячою головою (Чаб., Балкан. весна, 1960, 81); Ішов [фашист], важко переставляючи слонячі ноги (Збан., Єдина, 1959, 267).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 376.