СЛОВІ́НЦІ, ів, мн. (одн. слові́нець, нця, ч.; слові́нка, и, ж.). Західнослов’янська народність, яка живе у Польщі. Взуття для коней з давніх-давен широко застосовується в польському селі Клюки, де живе невеличка слов’янська народність — словінці (Веч. Київ, 15.II 1971, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 367.