СЛОВЕ́НИ, ів, мн.

1. Застаріла назва всіх слов’ян.

2. Назва деяких східнослов’янських племен. На півночі, в басейні оз. Ільмень, жили слов’яни новгородські, або, як називав їх літопис, словени (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 357); «Повість временних літ» розповідає, що в другій половині І тисячоліття у східних слов’ян існували політичні об’єднання.. Вона називає їх полянами, сіверянами, радимичами, словенами тощо (Наука.., 9, 1968, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 366.