СЛОВА́Р, я́, ч., заст. Словник. Він [путівник] мені дуже потрібен через татарський словар, що на кінці його (Коцюб., III, 1956, 175); Львівська вулиця — це також свойого роду школа, де тон і словар для всіх [дітей] однаковий і обов’язковий (Фр., VI, 1951, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 366.