СЛОВ’Я́НЩИНА, и, ж., заст.

1. Слов’янські землі. Оскресни [воскресни], Бояне, пресвітлий співаче! Та де ж ти так довго ночуєш? Давно вже по тобі слов’янщина плаче (Пісні та романси.., II, 1956, 153).

2. Те, що характеризує слов’ян, належить їм (мова, побут, культура і т. ін.). Відколи тямить історія, католицизм був усе завзятим ворогом слов’янщини і хто знає, чи не приніс їй більше шкоди від усіх кривавих війн з мадярами, німцями та татарами! (Фр., Публіцистика, 1953, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 374.