СЛОВ’ЯНОЗНА́ВСТВО, а, с. Сукупність наук, які вивчають слов’янські мови, літературу, історію, культуру та побут слов’ян; славістика. Слов’янознавство як комплекс різних наук, що вивчають історію, мову, літературу, фольклор і побут слов’янських народів, зародилося в період так званого відродження слов’янських народів в кінці XVIII — на початку XIX ст. (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 3); В епоху єднання і зближення народів перед радянським слов’янознавством стоїть почесне і відповідальне завдання: розкрити духовні скарби слов’янських літератур, узагальнити їх досвід (Рад. літ-во, 5, 1971, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 374.