СЛОБОЖА́НСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до Слобожанщина. Я, повний ще невиплеснутими вражіннями, хотів поділитися ними з собі подібною істотою і почав оповідати свої захвати слобожанською малозрозумілою гуцулові мовою (Хотк., II, 1966, 314); Бабуся казали, що цим шляхом возили колись з Перекопу сіль, тараню, а ще раніше кримські татари ходили грабувати Руську землю і слобожанські поселення (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 43).
2. рідко. Те саме, що слобідськи́й. Вечір був теплий, тихий:.. соловейко висвистував, і здалека долітали веснянки слобожанських дівчат (Стор., І, 1957, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 365.