СЛИ́НЯ, і, ж., заст., рідко. Слина. Як до мене заговорить, тече з губи слиня (Чуб., V, 1874, 141).

◊ Розпуска́ти (розпусти́ти) сли́ні, рідко — те саме, що Розпуска́ти (розпусти́ти) сли́ну (див. розпуска́ти). [Варка:] Ти чогось слині розпустив, як баба Горпина (К.-Карий, І, 1960, 305).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 354.

Слиня, ні, ж. = Слина. Як до мене заговориш, тече з губи слиня. Чуб. V. 141.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 150.