СЛИМА́К, а́, ч.
1. Безхребетна тварина роду черевоногих молюсків; равлик. Голе м’яке тіло слимака вкрите слизом, що залишається, як добре видимий слід, на шляху, яким проповз слимак. Слимак — сірого кольору (Шкідн. поля.., 1949, 11); Виноградні слимаки давно споживаються в їжу людиною, а устриці вважаються делікатесом (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 5); *У порівн. Вона, мов той слимак у свою шкаралущу, сховалась у власне горе (Коцюб., І, 1955, 122); За годиною година Слимаком повзе над ним [князем] (Фр., XIII, 1954, 19).
2. перен., розм. Безхарактерна, слабовільна, нікчемна людина. — Цей безвольний слимак не страшний. Він боїться викриття і мовчатиме (Хижняк, Невгамовна, 1961, 42).
3. заст., розм. Послушник. Добре врем’я угодивши І сіркою хлів накуривши,-Без крику крадуть слимаки Гусей, качок, курей, індиків у Гевалів і Амаликів, Що роблять часто і дяки (Котл., І, 1952, 226); — Дивіться,.. ондечки стоїть недоук попович, що тинявсь по монастирях, був слимаком та розпивсь (Н.-Лев., IV, 1956, 294); — Певно, твої слимаки подумали, що і я польський пан,— зауважив Сагайдачний,— бо довго не хотіли відчинити (Тулуб, Людолови, І, 1957, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 353.