Про УКРЛІТ.ORG

слизький

СЛИЗЬКИ́Й, а́, е́.

1. Дуже гладкий, який майже не утворює тертя, на якому важко втриматися, встояти; який ледве утримує на собі кого-, що-небудь; ковзкий. Христя спускається з гори. Та й слизька ж яка! Ноги так і йдуть; коли б ще не впасти (Мирний, III, 1954, 242); Він давно згубив свого картузика, кілька разів падав на слизькій дорозі (Коцюб., І, 1955, 135); Брязнули десь засуви, і в каземат важко впав чоловік, зірвавшись з слизької драбинки (Тулуб, Людолови, II, 1957, 103); Земля після дощу стала слизькою (Томч., Готель.., 1960, 12); // Якого ледве можна втримати в руках; порский. Таке слизьке, що й двома рукама не вдержиш (Укр.. присл.., 1955, 295); Назустріч мені поспішала з базару жінка.., з їх кошиків, повних слизького м’яса, виглядали барвінок і первоцвіт (Коцюб., II, 1955, 361); Важкі колода й слизькі дошки випорскували з рук, падали в ковбані разом з людьми. (Довж., Зач. Десна, 1957, 305); // у знач. ім. слизьке́, ко́го, с. Дуже гладке місце, на якому важко втриматися, встояти. *У порівн. Господиня підійшла, обережно ступаючи, неначе по слизькому (Ткач, Плем’я.., 1961, 71); // перен. Який може призвести до поганих наслідків; ненадійний, небезпечний. — Великий світ, та слизькі дороги: той, дивись, там підсковзнувсь, той — там спіткнувсь, .. і не нам, грішним, карати свого брата! — відмовив Максим (Л. Янов., І, 1959, 296).

◊ Виво́дити (ви́вести) на слизьке́; Збива́ти (зби́ти) на слизьке́ — ставити кого-небудь у скрутне, незручне становище. Гурій «підкусює» свого суперника уїдливими словами; водночас не губить надії заплутати його у якесь сильце чи вивести на слизьке (Вол., Місячне срібло, 1961, 266); Заганя́ти (загна́ти) на слизьке́ див. заганя́ти1; Заганя́тися (загна́тися) на слизьке́ див. заганя́тися; Залиша́ти (залиши́ти, лиша́ти, лиши́ти) на слизько́му — залишати кого-небудь у непевному становищі. Залазили [поклонники] в нові борги, плекаючи надію виборсатися після вінчання. Потім знічев’я поверталась [Клавда] до них спиною, залишаючи на слизькому (Вільде, Сестри.., 1958, 454); Зво́дити (звести́) на слизьке́ див. зво́дити; Крутити́ся (покрути́тися) на слизько́му — бути у скрутному становищі, зазнавати труднощів. — Торгових людей татарських за Перекоп не пускати. Нехай покрутяться на слизькому, гаспиди (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 570); Наганя́ти (нагна́ти) на слизьке́ дав. наганя́ти; Підбива́ти (підби́ти, збива́ти, зби́ти) на слизьке́ — провокувати, штовхати кого-небудь на якісь непевні, небезпечні вчинки. Лише згодом збагнула смисл появи отієї вітряної [Зіни], коли вже й ніч почала спливати, а Груні й Надії все нема та й нема. Ой лишенько, це ж ота шльондра і їх на слизьке підбила! (Баш, На.. дорозі, 1967, 182); Коли ж дехто з [іноземних] туристів намагається провокаційними запитаннями збити її на слизьке,— ця звичайна прибиральниця поводиться з такою самоповагою, що її годилось би наслідувати кожному (Вітч., 4, 1964, 209); Попада́ти (попа́сти) на слизьке́ (рідко на слизьку́); Ско́чити (наско́чити) на слизьке́ — опинятися в скрутному, незручному становищі. — Мені здалось, що ти, Андроне Потаповичу, попав на слизьке, а признатися не хотів,— засміявся Броварник (Стельмах, Правда.., 1961, 223); Троянці схаменулись, Та всі до Турна і сунулись; Пан Турн тут на слизьку попав! Виляв, хитрив і увивався, І тілько в Тибру що добрався, То в воду стриб,— пустився вплав (Котл., І, 1952, 241); — Треба довідатися, куди ті гроші йдуть. — Старшина побачив, що наскочив на слизьке, і зараз звернув у бік: — Гроші всі цілі (Гр., II, 1963, 360); Припе́ртий (припе́рта, припе́рте) на слизьке́ — який опинився у безвихідному становищі. Припертий на слизьке, німець, зрештою, добував із своєї торби нещасну копійчану бірку (Гончар, Таврія, 1952, 154); Става́ти (ста́ти, ступа́ти, ступи́ти) на слизьки́й шлях (на слизьку́ доро́гу) — втрачати правильний напрямок у діяльності, поведінці тощо. [Ярошенко:] Ви стали на слизький шлях, товаришу Заболотний. [Віктор:] Я не знаю, чому ви надумались повчати мене [Лев., Драми.., 1967, 374); Притиківна, закохавши панича, ступає на слизький шлях (Мирний, V, 1955, 360).

2. Вкритий слизом. Я чую, як в траві метелик колихнеться, Як гадана слизька до зілля доторкнеться (Бор., Тв., 1957, 69); Христина Максимівна кинула слизького коропа в таз (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 108); Медуза. Морський холодець… Кругле, як мисочка, біле,.. слизьке, холодне й прозоре… (Вишня, І, 1956, 176); Гарбузи б’ють прямо об землю, а потім з їхніх золотистих пазух вибирають слизьке насіння (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 60); Чорні стіни невеликої кімнатки були аж слизькі від цвілі (Коцюб., І, 1955, 39).

3. Який містить слиз або схожий на слиз. Оля любовно ворушила довгі кільця ще сирових ковбас.., без огиди мачаючи руки у слизьку юшку, що стікала на дошку стола з мертвої птиці (Коцюб., II, 1955, 360); Вітер лине отак над болотом, де й вода вся важка, мов свічадо тьмяне, вбрана в ряску й слизьке баговіння [баговиння] (Л. Укр., І, 1951, 224); Під льодом вода затхнулася, зогрілася, слизька, зелена (Горд., Чужу ниву.., 1947,144).

4. перен. У якому приховане щось небезпечне, двозначне, сумнівне і т. ін. Не знаю, чи видрукують [«Fata morgana»], бо тема з цензурного боку дуже слизька (Коцюб., III, 1956, 256); Він збирався поговорити з Каргатом на досить слизьку тему (Шовк., Інженери, 1948, 109); // Який уміє легко, спритно знаходити вихід із скрутного становища, вдаючись до хитрощів, підступу. Серед них ми бачимо.. редактора «Нової ради», слизького і викрутливого (Еллан, II, 1958, 241); // Непевний, нещирий. Хто розбере цього чоловіка — надто вже він тихий та слизький, влесливий та вкрадливий (Чаб., Балкан, весна, 1960, 295); Не злюбила його Докія. Де за ті цукерки, що дітям не дав, а за те, що якийсь він слизький був, дуже низько кланявся усім Чумакам (Кучер, Прощай.., 1957, 82); // У якому є щось непристойне, сласне; // Який виражає щось непристойне, сласне. Його слизькі, блудливі очі Зирчать [зирять], як з нірок ховрахи… (Шпорта, Мужність, 1951, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 352.

Слизький, а, е. Скользкій. Погода не тая, дорога слизькая. Чуб. V. 766. Зогнав на слизьке. Поставилъ въ затруднительное положеніе. Ном. № 4183., Ум. Слизькенький, слизенький. Тепер ніченька темненька, дорога слизенька. О. 1862. IV. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 150.

вгору