СЛИВОВИ́ЦЯ, і, ж.

1. Те саме, що слив’я́нка. Навколо було чута сміх, жарти, дзенькіт склянок, по вінця повних духмяної сливовиці (Жур., Вечір.., 1958, 270); Він вийшов на кухню і незабаром повернувся з невеличкою пляшечкою в руках. — Недавно в мене були земляки, то оце передали… Сливовиця на меду (М. Ол., Леся, 1960, 167).

2. діал. Горілка із слив.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 351.

Сливовиця, ці, ж. Водка изъ сливъ. Угор.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 150.

сливо́виця = слив’я́нка — сливова наливка або настоянка на спирті, горілці тощо. І купками пили слив’янку (І. Котляревський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 550.