СЛАСТЬО́Н, а, ч. Пампушка з пшеничного борошна, смажена в олії, обсипана цукром або полита медом. Підійшов [Пархім] до сластьонниці..— Подавай сластьона! (Кв.-Осн., II, 1956, 475); Там, де баби кричали похриплими голосами: «Сластьони, сластьони!», тхнуло перегорілою олією (Панч, На калин. мості, 1965, 21); — Мельником будеш! Борошно молотимеш, щодня пшеничні млинці та сластьони їстимеш (Донч., VI, 1957, 260); *У порівн. Я недотепний пекти оповідання як оладки або сластьони (Мирний, V, 1955, 421).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 349.