СЛАБУВА́ННЯ, я, с. Стан за знач. слабува́ти. — Та ніхто й не навідається до мене.. — А це так справді й було. Усі вже звикли до слабування її. Не вперше, мов (Тесл., З книги життя, 1949, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 344.