СЛАБО́НЬКИЙ, а, е, діал. Слабенький. [Завада:] Ви слабонькі, але проте жнете добре (Фр., IX, 1952, 342); — Він, з слабонькам здоров’ям своїм, ..боронив по-богатирськи перед силою полум’я мов добро! (Коб., III, 1956, 286).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 343.