СЛАБКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи слабкий. Довелося лягти на холодний метал палуби, плечем допомагати, щоб вентиль послухався його слабковатих дитячих рук (Ле, Клен. лист, 1960, 170).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 342.