СЛАБЕ́НЬКО. Присл. до слабе́нький. Галя якось слабенько плеще у долоньки (Вовчок, І, 1955, 294); [Співець (торкає струни, щоб показати їх голос):] Слабенько грають. Та зате сі струни колись бриніли у руках пречистих святих співців, пророків незабутніх (Л. Укр., II, 1951, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 340.