СЛАБЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до слаби́й. Переболів душею за тебе, голубочко моя слабенька. Коли б швидше минулася хвороба твоя (Коцюб., III, 1956, 165); — Не дивись, Лавлусю, краще засни,— ти ж слабенький, тобі треба заснути. — Мамочко, я ще не хочу спати, мені так гаряче… (Л. Укр., III, 1952, 487); Коли дивився [чоловік] на дітей, то серце йому розривалося: бліді, голодні й такі слабенькі, що падуть од вітру (Три золоті сл., 1968, 93); [Альбіна:] Вона через нудьгу така слабенька духом (Л. Укр., III, 1952, 305); Урал вже от-от мав розлитися по заплавних луках і по зарічних гаях, звідки слабенький і теплий вітрець доносив запах черемхи (Тулуб, В степу.,, 1964, 486); І знову з провалля, з-під його ніг, дійшов до нього слабенький поклик, заглушений лісом: — Іва-а!.. (Коцюб., II, 1955, 351); Він брав жваву участь у співанках, бо любив і знав народну пісню, хоч і мав слабенький голос (Кол., Терен.., 1959, 44); — Уявіть собі, кадри слабенькі, зовсім слабенькі (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 31); — Слабенькі віршики. Все переспіви з чужого голосу (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 340.