СКІ́ФСЬКИЙ, а, е. Прикм. до скі́фи і Скіфія. Знахідки 1964 — 1965 років дозволяють твердити, що у скіфських племен, які мешкали в степах Північного Причорномор’я, були жінки-воїни (Наука.., 12, 1965, 7); Археологічно скіфський період у Причорномор’ї характеризується курганними похованнями із своєрідним інвентарем у вигляді зброї (Нар. тв. та етн., 3, 1964, 21); Сивий Улас Рева, дебелий як віл, стоїть на скіфській могилі з двома круторогими волами і вдивляється в степ (Довж., І, 1958, 79); // Уживається як складова частина ботанічних назв. Дрік скіфський.

Скі́фська ба́ба — стародавня кам’яна статуя, поставлена на могилі скіфами або сарматами. Лише одну клітку не відчинив повсталий люд — ту найбільшу, що стояла в маєтку перед самими вікнами панських покоїв на спеціально насипаній для цього степовій могилі із скіфською кам’яною бабою (Гончар, II, 1959, 31); * У порівн. Вони обоє прямують до кабінету Аркадія Валеріановича, посеред якого масивно, мов скіфська баба, стовбичить панський управитель Салогап (Стельмах, І, 1962, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 271.